Річкове судно Байдак

Байдак – знайдений гідроархеологами заповідника у 2010 році на березі річки Десна у Чернігівській області. За сприяння Благодійного фонду “Хортиця” перевезений та поміщений до ангару, де з ним проводились роботи з реставрації та консервації. В даний момент повністю готовий до експонування. Датується кінцем XIX ст. Але зберігає в собі традиції суднобудування I пол. XVIII ст..

Огляд судна дозволив датувати його першої третю ХХ століття. За спогадами одного з місцевих жителів, П.Качкана, такі судна використовувалися на Десні аж до 70-х років ХХ століття для перевезення сіна та інших вантажів. Кожне село мало один, а то й два нерідко здвоєних човна. Згодом вони були замінені залізними понтонами і баржами.
Незважаючи на датування, пам’ятник представляв значну історичну цінність. Його залишки дозволяли провести реставрацію і зробити одним з центральних експонатів майбутнього музею судноплавства на Дніпрі. Конструкція судна зберегла виражені риси, типові для європейського річкового суднобудування XV-XIX віків.

В жовтні 2010 року судно було доставлено в Запоріжжя. За своїми технічними характеристиками воно відрізнялося від інших підводних об’єктів, піднятих біля Хортиці.

Корпус був плоскодонним, мав прямі, злегка відігнуті назовні борта, що складаються з трьох поясів обшивки, і досить гострий ніс, сформований шляхом загину обшивальних дощок до штевня. Поперечну жорсткість забезпечували 7 пар дубових шпангоутів або ботей, як їх часто називали в дніпровському кораблебудуванні.
Також байдак мав транец, складений з двох поясів. Остання пара шпангоутів з’єднувалася з дошками днища і обшивкою вже за транцем. Таким чином, він був як би «втоплений» всередину корпусу, що в цілому характерно для дерев’яних корпусів ХІХ -І пол. ХХст.на Дніпрі.
Всі деталі на судні кріпилися дерев’яними нагелями, які, в свою чергу, контрувалися дубовими шипами.

Догори